Історичні навчальні заклади Рівного: від гімназії до сучасних ліцеїв
Біля будівлі обласного краєзнавчого музею мало хто з перехожих замислюється, що за цими стінами колись лунали не екскурсійні розповіді, а гімназійні дзвоники. Освітня історія Рівного сховалася в архітектурі, назвах вулиць і родинних спогадах. Варто лише придивитися, і місто відкриється з несподіваного боку: як простір, де майже два століття формувалися учні, вчителі, письменники й науковці.
Сьогодні батьки, обираючи школи, гімназії та ліцеї Рівного, дивляться передусім на програми, викладачів і відстань від дому. Проте цікаво знати й те, на якому ґрунті виросла сучасна освітня мережа міста. Пропонуємо коротку екскурсію в минуле рівненських навчальних закладів.
Гімназія, що переїхала з Луцька
Одна з найважливіших сторінок цієї історії пов’язана з чоловічою гімназією. Вона була відкрита в Луцьку на початку 1830-х років, а згодом переведена до Рівного. Для неї звели окрему будівлю, завершену 1839 року. Будівництво відбувалося за участі князів Любомирських, яким тоді належало місто.
Цей будинок і сьогодні є однією з архітектурних окрас Рівного. Його історія надзвичайно насичена: тут розміщувалися різні установи, змінювалися влади й епохи. У XX столітті будівля пережила і міжвоєнний польський період, і Другу світову війну, і радянські десятиліття. Зрештою її передали краєзнавчому музею, який і нині зберігає в цих стінах пам’ять про край.
Гімназію пов’язують з іменами відомих діячів української культури і науки, зокрема Миколи Костомарова, який певний час працював у Рівному. Для невеликого повітового міста це був справжній інтелектуальний центр, що притягував освічених людей і давав місцевій молоді шанс на якісну освіту.
Реальне училище і юний Короленко
Ще один відомий навчальний заклад XIX століття — рівненське реальне училище. Реальні училища, на відміну від класичних гімназій, робили наголос не на давніх мовах, а на природничих науках, математиці та практичних знаннях. Для часу, коли на Волинь приходила залізниця і розвивалися ремесла, така освіта була дуже затребуваною.
У рівненському реальному училищі навчався Володимир Короленко, згодом відомий письменник. Свої шкільні роки він описав в автобіографічній «Історії мого сучасника», і завдяки цьому сучасні читачі можуть побачити тодішнє Рівне очима підлітка: вулиці, вчителів, однокласників, атмосферу провінційного міста. Ім’я письменника в Рівному пам’ятають і досі.
Спогади Короленка цінні ще й тим, що показують повсякденне життя тодішніх учнів: суворі правила, ставлення вчителів, дружбу й суперництво між однокласниками. Читаючи їх, можна помітити, що деякі шкільні переживання майже не змінилися за півтора століття. Підлітки так само хвилювалися перед іспитами, так само шукали свого місця серед ровесників і так само мріяли про майбутнє, яке здавалося безмежним.
Між світовими війнами
Після Першої світової війни Рівне увійшло до складу Польщі, і освітня система зазнала відчутних змін. Українська громада міста докладала чимало зусиль, щоб зберегти навчання рідною мовою. У цей період діяла українська гімназія, яка стала осередком національного життя: тут вчилися діти, чиї родини дбали про українську культуру, тут виховувалися майбутні громадські діячі.
Освіта для українців у міжвоєнний час була не лише шляхом до професії, а й формою опору асиміляції. Учителі, батьки, громадські товариства збирали кошти, шукали приміщення, видавали підручники. Ця традиція самоорганізації — важлива частина історії рівненської освіти, про яку варто розповідати сучасним школярам. Вона доводить, що якісна школа тримається не лише на державних рішеннях, а й на небайдужості громади: батьків, які готові підтримувати навчальний заклад, і вчителів, які бачать у своїй роботі покликання.
Від післявоєнних шкіл до сучасних ліцеїв
Друга світова війна завдала місту величезних втрат. Після неї Рівне відбудовувалося, і разом із житловими кварталами з’являлися нові школи. Мережа навчальних закладів значно розширилася: місто зростало, приїжджали нові мешканці, тож потрібні були десятки шкіл у різних районах.
Саме тоді сформувалася основа сучасної освітньої мапи Рівного. З’явилися типові шкільні будівлі, які й сьогодні можна впізнати в багатьох мікрорайонах. Водночас у цей час до Рівного переїхав інститут, з якого виріс нинішній НУВГП, а згодом розвинулися педагогічна та культурна вищі школи, що дали початок РДГУ. Місто поступово перетворювалося на освітній центр регіону.
З незалежністю України почалася нова сторінка. Частина шкіл отримала статус гімназій та ліцеїв, з’явилися заклади з поглибленим вивченням мов, природничих чи математичних дисциплін. Реформа «Нова українська школа» змінила підхід до початкової освіти, а реформування старшої профільної школи продовжує змінювати структуру мережі.
Сучасні ліцеї Рівного успадкували від своїх історичних попередників головне — прагнення дати учням не лише знання, а й світогляд. Багато закладів мають власні музеї, кімнати історії, традиції випускних вечорів і зустрічей випускників різних поколінь. Коли на таку зустріч приходять люди, які сиділи за партами ще в шістдесятих чи сімдесятих, а поруч стоять нинішні ліцеїсти, історія школи перестає бути абстракцією. Вона стає живою розмовою між поколіннями, у якій кожен впізнає щось своє.
Як доторкнутися до історії самостійно
Для тих, хто хоче глибше пізнати освітню спадщину міста, є кілька простих способів:
- відвідати обласний краєзнавчий музей і подивитися на будівлю колишньої гімназії зблизька;
- перечитати розділи «Історії мого сучасника», присвячені рівненським рокам Короленка;
- розпитати бабусь і дідусів про їхні школи, вчителів і шкільні традиції;
- зазирнути до шкільного музею, якщо такий є у вашому закладі.
Такі маленькі дослідження допомагають побачити, що за кожною шкільною партою стоїть довга історія.
Висновок
Освітня історія Рівного — це шлях від гімназії, яка переїхала з Луцька, до розгалуженої мережі сучасних ліцеїв і університетів. Кожна епоха залишила свій слід, і разом вони творять неповторне обличчя міста, яке вміє вчитися і вчити. А сьогоднішні шкільні новини, від оновлення ліцеїв до змін у вступній кампанії, колись теж стануть історією, тож варто стежити за ними так, як повідомляє RivneVoice: оперативно і з місцевим контекстом.

